Може, я – наївна оптимістка,

Може, я – наївна оптимістка,
І не треба вірити в дива,
Та для мене негативна звістка –
Теж хороша чимось новина.

Сонце, що пече усіх і бісить –
Це тепло, не ультрафіолет,
І надія, що на волосинці вИсить –
В щось нове, незвідане білет.

Пройграші – це також перемоги,
Новий ранок – це нове життя,
Ну а всі плітки, чутки, тривоги –
Це лиш крихта сірого сміття.

Зламаний комп’ютер, без вай-фаю –
Вихід з інтернету до людей,
І online нікого не чекаю,
Ніч – не час печалі, час ідей.

Помилки – це дорогі уроки,
Час – це випробовування, знай,
І важкими будуть перші кроки,
Але йди вперед і не звертай.

Так, можливо, чимось й оптимістка,
Але треба вірити в дива,
І тоді, навіть погана звістка,
Перетвориться краплинкою добра.)))

© Марія Сидорак

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − два =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>