На крилах щастя

На крилах щастя

Одного разу зовсім випадково
На вулиці підслухав ненароком
Закоханих, що йшли, за руки взявшись,
І цілувались майже з кожним кроком.

Її волосся розвівалось вітром
І часто йому очі затуляло,
А він волоссю підставляв обличчя…
Не відкидав… Йому не заважало.

Вона у пестощах тулилася до нього
І про безсонну ніч розповідала,
Що ніби і не спала, тільки знову
Всю ніч від щастя поміж хмар літала…

Не став я далі слухати розмову,
Їх обійшов і рушив собі далі,
Але не стримався і ще раз озирнувся,
Потішитися цій чарівній парі.

А вітер розвівав її волосся
І трепотів суконку сніжно-білу…
І я завмер, на мить мені здалося,
Вони не йдуть, а розпростерли крила…

Ще подих вітру, і вони злетіли,
Бруківки ледь торкаючись ногами,
Так легко, гарно, радісно, щасливо,
Як ніби споконвіку крила мали…

І я колись літав між хмар в дитинстві,
Та з часом в душу інше встиг відкласти, –
Щоб полетіти, крила не потрібні,
Потрібен той, хто не дозволить впасти.

Хоча й роки вже до землі схилили,
До близьких, рідних завжди радо мчу,
Нехай всі йдуть, біжать і навіть їдуть,
А я на крилах щастя полечу.

Червень 2015р.

Михайло Павлів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ шість = 14

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>