“На передовій”

“На передовій”

Мамо, прошу, не плач. Груддю – на амбразуру.
Забув я давно, як ти вчила хороших манер.
Війна – моя дама. Я -вічний її кавалер.
Холера вона….Що тікала крізь комендатуру.
Мовчи, постовий. Крізь паркан я пролазити вмію.
Навчився у школі, і став тепер мов акробат.
Сильніше, давай подавай крізь вікна канат.
Я буду звиватись по ньому й нагадувать змія.
Мамо, не плач. Вона – медсестра у штабі.
Лікує поранених. І душу лікує мою.
Зневірився, мамо….Крізь смерті її я люблю.
Байдуже давно чи в Німеччині, чи у Варшаві.
В окопах твій син не зустріне бандитської кулі.
Вернуся я , мамо, коли прийде час, повернусь.
Молися за мене, і я у цю ніч помолюсь.
Молися, допоки ще вічним ми сном не заснули…..
Ти хочеш онуків? Будь ласка, хоч троє, хоч четверо,
Ти, мамо, її, як і я, дуже швидко полюбиш.
Не слухай, що кажуть тобі оці заздрісні люди.
Чекай мене, рідна, на ганку, в найкращу середу…..

Автор: Марина Лонська (Людина-запальничка)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять + = 17

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>