На цвинтарі


На цвинтарі
Хрести повалені і дика тиша навкруги
Остання свіча спалена і душі тут одні
Життєпис зроблений і перед судом звіт
А гори мармуру ? ні, там інший світ
Хто цар і хто пилат у купі з бідняком
І найманець й солдат сплять вічним сном
Хтось себе звав святцем , хтось сріблом все уклав
Душі лише удар. Кому все це робив
Всіх рівно тут кладуть без титулів й корон
А душі їх тепер – де вічний страх або любов
Стоять хрести, вінки, горить свіча –
Лиш тишина німа й нема вже вороття
А може завтра я? а може завтра ти ?
Поглянь на все навкруг – гниль і гроби
І що би не казав та всі там будем ми
Питання лиш одне – а чи готові йти?
Влад Волошин


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = шість