На ви

На ви

Господи, це так терпко – звертатись до нього на “ви”.
Витягни з мене дихання, навпіл мене розірви,
тільки не дай мені, Господи, вийти з його сновидінь –
залиш в них саму мою ніжність, а решту де хочеш подінь.

Постав на мені, Боже, хрестики – бачиш, я вся з канви,
яви мені зливи і блискавки, й пекло мені яви.
Пусти по моїх артеріях пречистий електрострум –
тільки не дай мені, Господи, видертись з його струн.

Хай він не боїться темряви й надто святої води.
Клади його там, де м’яко, де рівно, його веди.
На губи мої покусані хай мертві лягають шви –
тільки не дай мені, Господи, вийти з його голови.

Байдуже, хто кого вигадав – є лише колір очей.
Хай мені, Боже, й надалі він кулею в грудях пече,
хай він крізь мене пророщує стебла своєї трави.
Господи, як це солодко – до нього звертатись на “ви”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − = п'ять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>