Найдорожчі ранять прямо в серце,

Найдорожчі ранять прямо в серце,
Найрідніші знають, куди бити.
І пече так довго, наче перцем,
Місце, де ударили, покрите.

Присмаком, гіркішим від полину,
Залишаються на добру пам’ять
Ті пусті «ніколи», «до загину»,
Ті «люблю», що лише очі манять…

Тихих криків відгомін живе,
Але люди поруч їх не чують.
Примостившись, наче у кафе,
Часто так довірою ласують.

Смачно? Що ж, у нас в меню ще є
Ніжність і турбота безкоштовно,
Можете зробити олів’є,
На десерт – любові чашу повну.

Солодко? Є щирість і відвертість,
Все одно не платите грошима.
Сплине час – і прийде у конверті
Сума більша грошей, невгасима…

Знаєте слабкі місця – то бийте,
Та коли прийдуть часи розплати
– вовком вийте, навіть землю рийте,
Бо назад нічого не забрати.

Найдорожчі ранять, не жаліють,
Загартовуючи нас словами.
Та шкода – вони не розуміють,
Як слова вертаються сльозами…

Ілона Логунова

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − = нуль

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>