Не така Україна

Не така Україна

Флешмоби, вишиванки і стрічки,
Та не така, шановні, Україна.
Життя розміняне на квіти і свічки
І не чекайте, мамо, свого сина…

Це, дійсно, не промова, не протест
І між рядків одноманітність змісту.
Народе мій, неси важкий свій хрест
У кожнім домі: і в селі, і в місті.

Та тільки не скорися, я прошу,
Не вір трибунним горе-патріотам.
Сьогодні я не заклики пишу,
Та ці рядки з щоденного блокноту.

Я просто, відчуваючи той біль,
Тримаю руку на твоєму пульсі.
“Героям слава”, але звідусіль
Я хочу чути просто: “Не здаюся!”

Набридли ці вистави “на показ”, –
Одні “за мир”, а інші з автоматом.
І винного шукають кожен раз,
А я не хочу, чуєш, воювати!

Тримайся, мій народе, а стрічки
Хай символом залишаться, бо мода
Розмінює життя, що мов свічки
Горять яскраво, та не за свободу!

© Людмила Ковальчук

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


сім + 5 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>