Не треба слів…Бо знає тільки тиша,

Не треба слів…Бо знає тільки тиша,
і знає кожна літера в рядках,
як Образ твій душа моя колише
по зітканих зі спогадів ночах.

Не треба слів…Вони стирають грані
й кладуть із ніг на голову весь світ,
бо знає тільки час в німім мовчанні,
як облітає днів минулих цвіт.

Але не треба слів…Вони – як струни,
що зачепають душу за живе,
бо знає тільки Муза,скільки суму
по течії віршІв моїх пливе.

Не треба більше слів…Бо дні, як кулі,
якими в нас стріляє мудрий час.
Хлібиною скришилося минуле,
тому хай буде тиша поміж нас.

Не треба слів…Бо все,що не збулося
колись заляже в пам”яті на дні…
Ти лиш цілуй…цілуй моє волосся,
щоразу, як приходиш уві сні…

Автор: Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість − 4 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>