Не ятри мені рани! Залий їх ромашковим чаєм,

Не ятри мені рани! Залий їх ромашковим чаєм,
Щоб все наболіле зникло під небом з калюж.
Не маленька вже, знаю, що всяке буває –
І грішники молять за кілька праведних душ.

Не мовчи так самотньо – голосно вітер віє,
І мені не дивуй, що п’ю вино з полину.
Не маленька вже, знаю, що станеться як стемніє.
Я певне виросла, навіки зрікшись сну.

Не дивися так гостро – з дерев попадають яблука,
Стануть голі, як поле, колишні райські сади.
Не маленька вже! Так, покохала я парубка!
Так покохала, що топлюсь у ложці води.

Автор: Оля Свідніцька

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − три =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>