не згадуй про мене, не треба.

не згадуй про мене, не треба.
я й так до півсмерті сумна,
щоночі на сповідь до неба
відводить холодна зима.

і навіть як грози в задуху
краплини живі принесуть,
ти слів їх примхливих не слухай,
не згадуй про мене. забудь…

хай зникне усе, що тремтіло,
в думках порятунку нема,
я стерти тебе не посміла,
від того і стерлась сама.

не думай про мене. вже пізно…
не згадуй, почувши ім’я.
розводять дороги нарізно,
обкутує серце тугА.

печаль хай викручує тіло,
росою спадає з плеча,
збреши, що усе відболіло,
не згадуй. мене вже нема.

© Яна Цикнева.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 − три =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>