Недаремно


Недаремно

Даремно ти про себе нагадала
У прохолодну спізнену весну.
Хоч я і не доріс до ідеалу …
Проте сьогодні, певно, не засну

Й гортатиму сторінкою сторінку,
Й теплітиме щоразу між ребер,
А, бач – не зміг любити іншу жінку,
Бо… зовсім не нагадує тебе.

Та й ти для себе пари не зустріла,
Красива, наче яблуня цвітеш.
Весна іде, любов пускає стріли,
А нам…А нам лиш іскри від пожеж.

Хоч ні…все ж недаремно нагадала
Про себе у заквітчаній весні.
Від спогадів так тепло-тепло стало
І пам’яті, і серцю, і мені.

© Михайло Плосковітов


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ три = 9