Недаремно

Недаремно

Даремно ти про себе нагадала
У прохолодну спізнену весну.
Хоч я і не доріс до ідеалу …
Проте сьогодні, певно, не засну

Й гортатиму сторінкою сторінку,
Й теплітиме щоразу між ребер,
А, бач – не зміг любити іншу жінку,
Бо… зовсім не нагадує тебе.

Та й ти для себе пари не зустріла,
Красива, наче яблуня цвітеш.
Весна іде, любов пускає стріли,
А нам…А нам лиш іскри від пожеж.

Хоч ні…все ж недаремно нагадала
Про себе у заквітчаній весні.
Від спогадів так тепло-тепло стало
І пам’яті, і серцю, і мені.

© Михайло Плосковітов

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − = три

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>