Ні, не кажи. що ти вродлива,


Ні, не кажи. що ти вродлива,
що ти струнка і молода.
твоя краса, мов час, мінлива,
Спливе, як по весні вода,

що голубим Дніпром гуркоче,
як це не раз уже було.
Настане час, зів”януть очі,
і зморшки вкриють це чоло.

не будеш ти тоді такою,
бо наші дні такі малі.
І старість хмурою рукою
нахилить стан твій до землі.

Це так, це буде неодмінно,
як те, що вже старію я.
Красою іншою повинна
сіяти молодість твоя.

І хай тоді сивіють брови
і кров у жилах погаса.
Краса душі, краса любові –
найвища на землі краса.

, 1939.


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = чотири