Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.


Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною –
і над панами я пан!
Глянь, моя рибонько,- срiбною хвилею
стелеться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незмiряне, всипане зорями,-
що то за Божа краса!
Перлами ясними, ген пiд тополями
грає краплиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько.
Тепло – нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
а воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати,
тиху розмову твою.
Нiчка поклала всiх, соном окутала,
– анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею,-
нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
й хвиля кохання за грiх.

Михайло Старицький


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ один = 8