Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками.

Ну що ж, привіт… Зустрілися з роками.
Минуло п’ять, чи, може, тільки два?
Колись грішила пізніми дзвінками,
Тепер ти поряд – не знайду слова.

Усі не ті. Вдивляюся сумними
В твої веселі. І крізь пальці час…
Здається, вічність ми були чужими.
І пусто так. Давно немає нас.

Є ти і я, між нами інші люди
І ціла прірва вічного жалю.
Вдихну тебе. Вдихну на повні груди!
Насмілюся… І змовчу, що люблю.

Аліна Заверткіна

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість − 4 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>