Отак живеш…у світі протиріч:

Отак живеш…у світі протиріч:
такий,як всі – щодня вдягаєш маску,
і лиш коли на груди ляже ніч –
ти душу відкорковуєш,мов пляшку.

В один стакан наллєш чого б хотів,
у інший – те,що зветься словом “мушу”,
і не збагнеш – чи так воно в житті,
чи ти давно пропив вже свОю душу.

Бо наче вільний…Ні – як в клітці птах,
де твОї крила – то твоє прокляття.
Бо наче щирий…Ні,бо щирість – знак,
що ти готовий до свого розп”яття.

Тому й вбачаєш святість в тишині,
ти хочеш тиші – щоб ніде нікого,
щоб на її холоднім полотні
хоча б на мить торкнутися до Бога.

Бо знаєш,що дійде до краю ніч
і відлетить в свою,незнану казку.
А ти,як зАвжди,в світі протиріч
вдягатимеш під ранок кляту маску…

Автор: Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + = 10

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>