<< Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

<< Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Продовжити читання “<< Мріють крилами з туману лебеді рожеві,”

<< Ви знаєте, як липа шелестить

<< Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.
Кохана спить…
Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?
Вони все бачать крізь тумани.
Продовжити читання “<< Ви знаєте, як липа шелестить”

<< Сказала Богові бджола,

<< Сказала Богові бджола,
Така манюся, аж маніня:
“Дозволь, щоб я передала
Людині дар свойого вміння,

Щоб на землі був мудрий лад,
Щоб мав один за всіх стараться,
Щоб найдорожчою з принад
Була жертовня й творча праця!”
Продовжити читання “<< Сказала Богові бджола,”

<< Посеред ночі дощ пішов,

<< Посеред ночі дощ пішов,
Зашелестів, як збіжжя, в полі.
Ми вийшли під його покров
З-під явора чи з-під тополі.

Він увільнив нас від одеж –
Зняв, як різьбяр, із плоті глину.
Те, що при сонці не знайдеш,
Знайшов наосліп за хвилину.
Продовжити читання “<< Посеред ночі дощ пішов,”

<<Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,

<<Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,
сталить твій дух – тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб’є з власної тропи.
На тій і стій, і стій – допоки скону,
допоки світу й сонця – стій і стій.
Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
Продовжити читання “<<Терпи, терпи – терпець тебе шліфує,”

<<Де зараз ви, кати мого народу?

<<Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.

Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Продовжити читання “<<Де зараз ви, кати мого народу?”

<<Довкола мене – цвинтар душ

<<Довкола мене – цвинтар душ
на білім цвинтарі народу.
Пливу в сльозах. Шукаю броду.
Над вишнями літає хрущ.
Весна. І сонце. І зело.
Стоять сади, немов кульбаби.
Спізнілі зорі, наче краби,
вп’ялися в небо.Творять тло.
Свіча горить. Горить свіча,
Продовжити читання “<<Довкола мене – цвинтар душ”