півстонети

півстонети

64
Мене ніхто з-за обрію не кличе,
ніхто мені не пише нівідкіль.
Усе буденно й просто. І зазвичай
ці літні дні спокійні і тривкі.

І тільки голос кожної неділі
мене вертає в місто на Поділлі,
і я, як зачарований, іду
туди, де ти без мене не сумуєш,
не плачеш, не голосиш, не німуєш,
і не мене чекаєш – на біду.

67
З приходом ночі гусне власний морок.
У хтивім місті – тисячі спокус.
Я перейду по дну це людне море
лиш завдяки твоєму маяку.

Знайомий берег лишиться позаду
і я смиренно втілю Божий задум –
на цей вогонь безбоязно іти.
Щоб на світанку вкотре зрозуміти,
що в цьому місті кожен вже примітив,–
мене вночі рятуєш тільки ти.

72
Три ліхтарі якраз навпроти вікон,
як три зорі, ведуть мене крізь ніч.
Міських небес важке досвітнє віко
з приходом ранку важчає мені.

Сучасний Гамлет – мати чи не мати…
І небеса до вечора тримати,
а ввечері лишитись сам на сам
із віршем у будинку-домовині,
де ми із ним нічого вже не винні
ні людям, ні собі, ні небесам.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ 6 = дванадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>