/ПОРТРЕТ УКРАЇНЦЯ/


/ПОРТРЕТ УКРАЇНЦЯ/

Контур його обличчя викувано зі сталі
Контур його душі виткано з молитов
Він стоїть міцно-міцно, спіткнеться, та піде далі
Він живе чесно-чесно, впаде і повстане знов

Руки його – колиска вічного чорнозему
Очі його – небесна Богова Виш-блакить
Він відчуває щиро, коріння його з Едему
Він розмовляє гучно, тиша йому болить

Серце його – це сито, в кулях, немов дірках
Думка його – як шахта мудрості і тепла
Хто йому на заваді, стане прогнилий прах
Він-бо Дитя Господнє, плоть від Його ребра.

Автор: Мізіна Дарина


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім − = 0