Привіт. Я трирічна дівчинка, якій відірвало ногу в Маріуполі,

Привіт. Я трирічна дівчинка, якій відірвало ногу в Маріуполі,
Коли ми з мамою їхали серед білого дня машиною.
Я вперше в житті побула у вогненному куполі.
А зараз під наркозом, і ще не знаю, що матусю убило міною.
Моє ім’я навіть не називають в новинах,
Я сирота, та цього я не знаю все ще,
А цікаво, чи байдуже обстріляній Україні,
Що моє тільцé вже на кілька відсотків легше?

Привіт. Я двадцятиоднорічний український солдат.
І, на відміну від тебе, маленька дівчинко, мене вже немає.
Я став жертвою однієї з бандитських гранат.
І не менше, ніж ти, знаю, що залізо вбиває.
Ти знаєш, маленька дівчинко, мене поховали під постріли,
Не під ті, якими поранило твій Маріуполь чи ще чиєсь Щастя,
Над моєю труною стріляли друзі у небо. І злостились,
Що ще не один, такий, як я, мусить впасти.

Привіт. Я покинутий і зруйнований Донецький аеропорт,
і ще, здається, ховаю в собі живу матерію.
Я двісті сорок два дні дещо нагадував тенісний корт,
Двобічними спалахами. Втім… це кривава містерія…
Я, скільки міг, тримався своїм бетоном.
І ховав “кіборгів” у своїх темних підвалах.
Назвіть тепер мене зруйнованим Вавилоном.
Чи байдуже, як назвіть… Мене ця війна здолала.

Привіт. Я Маріуполь. Я Щастя. Я – Піски. Je Suis Volnovaha.
Я марш миру. Я Дебальцеве. Я – спалений сад.
Я Луганськ. Я Донецьк. Я убога зруйнована хата.
Я Стаханов. Я – Красний луч. І потрощений виноград.
Я Іловайський котел. Я волонтер. Я Вуглегірськ.
Я Макіївка. Я заплакана мати. І я – НЕ ЗАГИНУ!
Я Горлівка. Я Ізварове. Я степ і ліс.
Я переможу. Панове, Я – УКРАЇНА.

Наталя-Вікторія Білоровська

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− один = 6

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>