Пробач за чужу тишу й пустоту.

Пробач за чужу тишу й пустоту.
Пробач за сказане, написане, неждане.
Будь певен-я вже не прийду,
У сни твої на березі світання.

Бо бачить Бог, як мучиться душа.
І обертом ідуть світи довкола.
В той час, коли прийшла весна
У очі глянь і не кажи ні слова.

Бо слово ранить змучені думки.
В твоїх очах, мабуть і є пів світу.
І час іде, не спинює ходи.
А теплий вітер ніжно сльози витре.

Я хочу бути подихом весни.
Теплом безмежним душу зігрівати.
Прийди ще раз, прошу, у мої сни.
Та знай, що я буду чекати.

Автор: Тетяна Андрусишин

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 + = тринадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>