Радійте, навіть плачте, вороги!

Радійте, навіть плачте, вороги!
Бо я ніколи іншою не буду!
Крізь всі свої спіткання і гріхи,
крізь ваші перемови й пересуди.

Ви бачите мій кожен хибний крок,
мені ж на ваші просто наплювати!
Я зіткана з гріхів і помилок,
якщо своїх замало – забирайте!

Радієте, що зрадив добрий друг,
і кажете, що правда очі коле?
Але брехня з’їдає душу в пух,
а значить – другом він не був ніколи!

Моя дорога – вишитий рушник,
то чорним, то червоним, хрестик в хрестик,
хтось залишився, хтось із неї зник,
а хтось слідами міточку накреслив.

Усе в житті до часу, до пори,
тож не судіть! Не тичте пальцем в небо!
Ви кави ще зі мною не пили,
і знаєте мене так поверхнево.

Я в каву наливаю молока,
і руку подаю. Та ви не раді…
Я іншою не буду! Я – така!
Й ніхто мені не стане на заваді!

Автор: Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять + 2 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>