Роки пропливають,

Роки пропливають,
старіють батьки,
I діти давно вже дорослі.
Десь там на полицях –
забуті казки.
I вітер самотній в колоссі.

В батьківському домі
тиша,
Бо там не лунає сміх.
На дверях старенька
афіша,
Запрошує в гості усіх.

Батьку і матері сумно,
Набрид одноразовий чай.
У домі сьогодні
безшумно.
Хоч молодість вимикай.

Чекають шановних гостей,
Надії не полишають.
Не видно дорослих дітей,
Додому не поспішають.

Шануйте стареньку маму,
Цілуйте їй втомлені руки.
Життя наше схоже на
драму,
Ще вистачить в ньому
розлуки.

© Мiша Бараков

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


п'ять − = 4

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>