ростеш. міняєш портрети й лики

ростеш. міняєш портрети й лики
топишся в горі. живеш залізницею
я думала стати кимось великим –
а стала натомість блудницею

бо у темних як ніч і пустих очах
загубилась. ніхто мене не знайде
до біса молитви чи сором чи страх
він не залишиться. з часом піде

ті, хто сплять на його плечі
з ким він вечорами грає у карти
усі, хто складали йому мечі
насправді (для нього) нічого не варті

я боюся жити такими як він
бо я є звичайною. є земною

коли спрагло бігтиме їй навздогін
хай нап’ється, як завше, мною

Автор: Ірина Лазоревич

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = одинадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>