ростеш. міняєш портрети й лики


ростеш. міняєш портрети й лики
топишся в горі. живеш залізницею
я думала стати кимось великим –
а стала натомість блудницею

бо у темних як ніч і пустих очах
загубилась. ніхто мене не знайде
до біса молитви чи сором чи страх
він не залишиться. з часом піде

ті, хто сплять на його плечі
з ким він вечорами грає у карти
усі, хто складали йому мечі
насправді (для нього) нічого не варті

я боюся жити такими як він
бо я є звичайною. є земною

коли спрагло бігтиме їй навздогін
хай нап’ється, як завше, мною

Автор: Ірина Лазоревич


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 6 = три