Розкохаю тебе по весні,

Розкохаю тебе по весні,
Хай морози пройдуть й холоди вечорові,
У душі хай заграють веселі пісні,
Розкохаю тебе, чорнобровий.

Більш не буде захопливих мрій,
Дурнуватих думок, нездійсненних побачень.
Я змирилась, все просто: Коханий – не мій.
І не треба просити пробачень.

І не треба дивитися в очі мої,
Там погасло усе, хоч роками палало,
І безмежне кохання колись досягає межі,
Розкохала тебе, чуєш, я розкохала.

Не болить, не щемить і не топче шляхи,
Несказанне «люблю», непочуте «я теж».
На моєму порозі стоять не мої женихи,
Бо одного тебе, я кохаю, авжеж…

© Антоніна Корнута

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = сім

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>