Ще пам”ять минулі обрАзи колише,


Ще пам”ять минулі обрАзи колише,
та я не шукаю вбиваючих слів –
вони найколючіші і найстрашніші,
коли вимовляє їх той,хто любив.

Я знаю слова – смертоноснії стріли,
що замість мішеней влучають в серця,
злітають із вуст,обпікаючи тіло,
надовго,можливо й на ціле життя.

Я знаю і ті – вітрюгани скажені,
що здатні усе зруйнувати за мить;
я можу наповнити ними кишені
й жбурнути у душу твою – хай болить!

Я знаю слова – невщухаючі зливи,
що гасять пожежу в гарячих серцях,
від них ти відчуєш себе нещасливим.
Хай скаже хтось інший їх,тільки не я!

Навіщо слова,що під ребрами тиснуть?
Невже я платитиму болем за біль?
Немає резону вбивати навмисно
людину,яку так безмежно любив…

Я просто мовчала – ні менше,ні більше,
втопивши слова у найглибшім з морів…
Сказав ти мені,заглядаючи в вічі:
“Ти знаєш…Мовчання – страшніше від слів…”

Я просто пішла,не промовивши слова,
сховавши нездІйснене вбивство під плащ.
Мене проводжала зоря вечорова,
І тихе,далеке відлуння – ПРОБАЧ…

(с) Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


3 + сім =