Ще пам”ять минулі обрАзи колише,

Ще пам”ять минулі обрАзи колише,
та я не шукаю вбиваючих слів –
вони найколючіші і найстрашніші,
коли вимовляє їх той,хто любив.

Я знаю слова – смертоноснії стріли,
що замість мішеней влучають в серця,
злітають із вуст,обпікаючи тіло,
надовго,можливо й на ціле життя.

Я знаю і ті – вітрюгани скажені,
що здатні усе зруйнувати за мить;
я можу наповнити ними кишені
й жбурнути у душу твою – хай болить!

Я знаю слова – невщухаючі зливи,
що гасять пожежу в гарячих серцях,
від них ти відчуєш себе нещасливим.
Хай скаже хтось інший їх,тільки не я!

Навіщо слова,що під ребрами тиснуть?
Невже я платитиму болем за біль?
Немає резону вбивати навмисно
людину,яку так безмежно любив…

Я просто мовчала – ні менше,ні більше,
втопивши слова у найглибшім з морів…
Сказав ти мені,заглядаючи в вічі:
“Ти знаєш…Мовчання – страшніше від слів…”

Я просто пішла,не промовивши слова,
сховавши нездІйснене вбивство під плащ.
Мене проводжала зоря вечорова,
І тихе,далеке відлуння – ПРОБАЧ…

(с) Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


2 + = вісім

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>