Сіро-біла..


Сіро-біла..

Як шкода, що тобі я не потрібна,
Ну, не принцеса, але вже й не відьма,
Всі ці роки старалася старанно,
Як бачу, марно, мало бути гарно.

І дуже шкода, пізно зрозуміла,
Яка принцеса? Звична, сіро-біла,
Розтоплена у мріях й сподіваннях,
Загублена в душевних коливаннях.

Чому я вірила? У що? Сама не знаю.
Хоч сумніви й збиралися у зграю,
Хоч компас і показував наліво,
Ішла вперед я, щира, сіро-біла.

На що чекала? Що я малювала?
В які криві дивилася дзеркала?
Я все ішла, не знала, що робила,
Я думала, що впораюся.. злива,

Раптова злива змила всю оману.
Яку роки плекала дивну рану!
Раптово все навколо проясніло,
Лише ж для тебе блякла, сіро-біла..

Автор: Оля Калинюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “Сіро-біла..”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість + = 8