Сіро-біла..

Сіро-біла..

Як шкода, що тобі я не потрібна,
Ну, не принцеса, але вже й не відьма,
Всі ці роки старалася старанно,
Як бачу, марно, мало бути гарно.

І дуже шкода, пізно зрозуміла,
Яка принцеса? Звична, сіро-біла,
Розтоплена у мріях й сподіваннях,
Загублена в душевних коливаннях.

Чому я вірила? У що? Сама не знаю.
Хоч сумніви й збиралися у зграю,
Хоч компас і показував наліво,
Ішла вперед я, щира, сіро-біла.

На що чекала? Що я малювала?
В які криві дивилася дзеркала?
Я все ішла, не знала, що робила,
Я думала, що впораюся.. злива,

Раптова злива змила всю оману.
Яку роки плекала дивну рану!
Раптово все навколо проясніло,
Лише ж для тебе блякла, сіро-біла..

Автор: Оля Калинюк

1 коментар до “Сіро-біла..

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = вісім

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>