Сьогодні я поли́шу всі епітети,

Сьогодні я поли́шу всі епітети,
у шафу скину, одягнусь в «проста»,
і буде хай мене складніш помітити.
Сьогодні я писатиму листа.

Сховаюсь там, де небо пахне кленами.
Цупкий папір, дешевий олівець…
Я щиро зав’яжу слова катренами,
нехитро так, бо я ж і не митець.

Химерити не будуть в них метафори,
навіщо серце пхати у вуаль?
Скажу, що у моїй душевній амфорі
чуття несміло-чисті, мов кришталь.

Що літо знов прослалось гобеленами
із ніжно-свіжих і тривожних трав.
Я теж отак вертатиму рефренами,
ламаючи граніт твоїх октав.

Вертатиму, пізнавшися з адре́сами.
До скрині лист, а мав би у конверт…
Залишусь знову недопоетесою,
якій потрібен лиш один поет.

© Іра Саковець

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ два = 11

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>