стратосфера сюжетних ліній залягає туманом між ребер,

стратосфера сюжетних ліній залягає туманом між ребер,
наповняє тебе, мов чашу, теплотою густого вина,
і у кожній клітині тіла виникає невтомна потреба
тамувати туман, мов сповідь, що шепоче твоя глибина.

рахувати зіниці – зорі, на розгорнутій мапі серця,
де дірками на просвіт холоне дещо рідне і надто близьке,
і втикати в ці діри мати, і втікати в самого себе,
і ховати в тумані пам’ять, де усе, що у тебе є.

Автор: Аліна Звіздецька

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


9 − = шість

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>