“та ніщо, не вічне”, а життя – тим більше,

“та ніщо, не вічне”, а життя – тим більше,
не дає спокою тисячне – чому?
хто сказати може – краще там чи гірше?
і за що так рано кличе Бог до сну?

хто в серцях мільйонів – не помре ніколи,
закарбує пам’ять образ у душі,
зажурилось небо, розтеклося болем,
злий зимовий ранок запросив “дощі”.

спочивай із миром, що від нас залежить?
не дано те знати – коли прОб’є – ЧАС,
відійшов назавжди, перейшов за межу,
та думки про тебе житимуть в віках.

© Яна Цикнева

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


8 − п'ять =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>