Ти

Ти

Ковток твого погляду втамовує спрагу,
Мій грунт потребує піклування твого.
Та від зневоднення гублю рівновагу,
Бо ти досить рідко даруєш його.
“Так мало часу, а проблем багато” –
Постійна відповідь на всі мої слова,
Думки закінчились, залишились лиш мати…
Така серйозна, а зрозуміти не змогла.

У голові моїй ти виступаєш катом,
Як не крути, позбутися тебе не вдасться,
Двома руками ухопилась за канати
І нерви смикаєш, що аж болять зап”ястя.
Викинуть звідти тебе неможливо,
Лиш за таке я тебе не люблю.
Важливо те, що це все не важливо, –
Під безжалісним сонцем без тебе згорю.

Мабуть, помилявся, що втамуєш мій голод,
А ти просто не в змозі напоїти мене,
Бо зараз ти крига, від якої лиш холод,
І весна тільки в воду тебе оберне.
Могли б стать причинами казкових поем,
Твоїм порятунком я б стати зміг,
Але якась інша буде моїм дощем,
І, можливо, хтось інший розтопить твій сніг.

Автор: Ілля Фурман

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 4 = два

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>