Ти – моє помаранчево- іспанське майбутнє,

Ти – моє помаранчево- іспанське майбутнє,
встелене гіркою корицею та кісточками з вишні,
коли любиш так бездогано…
Чуєш?
Небеса розуміють – грішиш.

Мене зваблює твоя надмірна серйозність,
навіть якщо від неї часами у роті гіркотА.
Вже зовсім не кортить солодощів.
Знаєш?
Коли ніг торкається твоя рука.

І не потрібно гучних слів,
Не обіцяй мені океани та обручку від Тіффані,
Лише теплу ковдру…
Відчуваєш?
Та кохання, про яке часто запитую.

Твоя постійна інтрига ніколи мені не зрадить,
Залишиться завжди дратувати мою свідомість.
Коли матово так секрет
Кажеш…
Мені стає нереально солодко.

Завжди дивишся прямо у вічі,
Говорячи найжаданіші у світі слова…
І якби кохання мало усмішку
Бачиш?
Вона б неодмінно була твоя.

Автор: Ніколенко Олена

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = п'ятнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>