ти не питай, чи я тебе люблю,

ти не питай, чи я тебе люблю,
ти не бери в пітьмі мене за руку….
мій кожен день все більше схожий на війну,
а кожна ніч – одна суцільна мука.

я в твої очі знов і знов дивлюсь,
шукаю в них хоч краплю порятунку.
ти думаєш, що я завжди сміюсь,
а я не хочу виказати смутку….

в душі у мене тиша й темнота,
її не можна замінить любов’ю,
я ніби ваза – гарна і пуста….
прошу тебе, не треба йти за мною.

я сплю з тобою. в сни ж приходить він.
моє минуле – то моє прокляття.
лиши мене між цих самотніх стін:
убиті горем не приносять щастя.

синицю в руки. серце – журавлю.
ховаю у очах померлі мрії….
ти не питай, чи я тебе люблю,
бо я про це збрехати не зумію.

Автор: Аліса Олейніченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 − один =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>