Ти пахла би теплом і шоколадом

Ти пахла би теплом і шоколадом
таким терпким, неначе чорний чай,
прийди до мене тихим зорепадом,
прошепочи на вушко: “зустрічай”.

Зустрінь мене серед облич знайомих,
або ж чужих, й подай таємний знак,
хоч в цім рівнянні безліч невідомих,
та розв’язок його знайдеться – факт.

Забудь усе, що знала ти до цього,
забудь усіх, і цей нікчемний світ,
і подаруй мені потрібне слово,
і цю ріку ми перейдемо в брід.

А ти засяй, ти стань для мене сонцем,
і стань зорею, що підкаже шлях,
для тебе ж буду щастям у долонці,
і знай, його не виміряти в днях.

Ну де ж ти є?! Така все невідома,
небачена ніколи і ніким,
ти не ховайся у своїх хоромах,
мене ж уже закрили в карантин.

Ти стань повітрям у моїх легенях,
ти будь моїм швидким серцебиттям,
ти аксіома, а не теорема,
ти будь моїм осмисленним життям.

Зігрій мене своїм теплом жаданим,
відкрий в собі нестримне почуття,
пізнай його, воно є нездоланним,
і сумніви у вирій відлетять.

Торкнись мене без тіні упереджень,
відчуй мій жар і запали вогонь,
старався бути завжди обережним,
до біса все, лиш запали його…

© Віктор Лясковський 30.01.2015, 01.02.2015

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


дев'ять − 5 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>