Тобі потрібна не жінка, а мечеть,

Тобі потрібна не жінка, а мечеть,
Щоб молитися, благати і не залишати.
Особливо – у посуху чи в смерть.
Не залишати… Коли дуло автоматів

Напрямлені у саме серце – навіть тоді.
Тобі потрібна не жінка, а Говерла,
На яку ти видряпуватимешся уві сні.
Цілуватимеш ідеальні руки та стегна…

У мені проростають світові тривоги.
Я хитка, я слабка й безборонна.
В мене зранені плечі та ноги.
Серце б’ється ледь чутно, сонно.

Тобі потрібна не жінка, а Мертве море.
Щоб випила з тебе всі твої смутки.
А я – виливаю в твою душу горе
Та сонця грудки, цукру грудки…

Тобі потрібна не жінка, яка пульсує
Своїм зраненим серцем кудись до тебе.
Бо що ти їй дати можеш? Печалі й бурі.
А жінці треба бодай окраєць… неба.

Автор: Марта Приріз

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + 2 =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>