Той, хто пройшов крізь перший рядок,

Той, хто пройшов крізь перший рядок,
той, хто на сніг накладає руки,
й так, як здіймається пил від звуків,
в ньому здіймається кожне ядро
в тілі від дотику й шепоту,

тому найтяжче усе зберегти,
тому складніше весь час відкривати
нові околиці та береги
на невідвіданих мапах картатих
через об’єми освоєні.

Ти йому не допоможеш нічим –
скільки б йому не давати опіки,
в певний момент він поїде нічним
поїздом задля чергового піку,
шепоту, дотику й погляду.

Я помічав його в натовпі, зливі,
втомленим, в одязі замість шкіри,
в ньому усі варіанти можливі
продовження руху – не мали довіри,
як полотно – перспективи.

В ньому зійшлися всі точки дотику,
шепоту, погляду, ніби солдати
збираються штик-ножами вколоти
за те, що не здатний він передати
усе, що за першим рядком.

Автор: Павло Коробчук

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 + = чотирнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>