Це напевно і не любов: я не хочу для тебе вмерти.

Це напевно і не любов: я не хочу для тебе вмерти.
Це напевно і не життя: моє серце заповнює біль.
Голос твій назавжди не вдається із пам’яті стерти –
він луною вчувається звідусіль.

Ми з тобою чужі, як планети сусідніх галактик.
І навряд чи доречно сказати уявне «ми».
Мені страшно: а раптом я просто банальний фанатик,
із руками в подряпинах і обпаленими крильми.

Мені снились усі: не самотні за чашкою кави,
одинокі, що йдуть підкоряти життєвий трамплін.
І не було тебе у ролях цієї вистави,
і ця ж тиша блукала у межах холодних стін.

Я не можу з тобою про все говорити відверто,
і ніяк не порвати оцю головну тятиву.
Це напевно і не любов: я не хочу для тебе вмерти.
Це напевно банально, але я задля тебе живу.

2014 р.

Автор: Ю.Іванчикова

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


6 + = п'ятнадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>