Ця чарка пожовтіла від вина.

Ця чарка пожовтіла від вина.
Вина, яке я п’ю сама під вечір.
Це я колись тоді була дурна,
А зараз зрозуміла інші речі.

Я не чекаю обіцянок і надій,
Не вірю в казку, не шукаю дива.
Життя – раптовість, просто збіг подій.
І, знаєш, я в реальності щаслива.

Не бачу марев, не живу у небесах.
Я і без крил навчилася літати.
Жага до мрій вже не горить в моїх очах,
Бо я умію тим, що є, палати.

Для мене є сьогодні і тепер,
Немає завтра, потім, іншим разом.
Я не будую в голові своїй химер
Про те, що буде: є – радій одразу !

З усього вибираю лиш реальне.
Біжу з полону нейздісненних мрій.
І все, що маю – те одне “наявне”
Із тисяч згублених людських надій …

©Анастасія Д.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


7 + = дванадцять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>