У закутку старенької кімнати,

У закутку старенької кімнати,
На третьому, десь, поверсі “життя”
Сидить самотньо вбога Мати
Чекає шматка хліба від дитя.

І котяться ті сльози прямо в душу
Старенька хустка гріє сивину.
Ночами сняться рідні груші
Й така ж старенька яблунька в саду…

Ночами мариться лелека,
Що на даху гніздечко звив колись
Тепер та “мрія” так далеко
Тепер і їй як птаху тому в вись…

Зосталась хата пусткою без неї,
І без молитв в куточку образи,
Все думала, що рідне, святе – “Нене”
Звучатиме для неї так завжди.

В фартух старенький, мовби, на господі,
Збирає усі сльози, як думки.
Чи то така тенденція, сучасна мода,
Що рідним дітям не потрібні їх батьки?

І душить те життя її щоденно,
На третьому десь поверсі “життя”
І розуміє Мати, що на старість
Своїм же дітям стала, мов, чужа…

© Яна Мельник

1 коментар до “У закутку старенької кімнати,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


шість − = 4

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>