У закутку старенької кімнати,


У закутку старенької кімнати,
На третьому, десь, поверсі “життя”
Сидить самотньо вбога Мати
Чекає шматка хліба від дитя.

І котяться ті сльози прямо в душу
Старенька хустка гріє сивину.
Ночами сняться рідні груші
Й така ж старенька яблунька в саду…

Ночами мариться лелека,
Що на даху гніздечко звив колись
Тепер та “мрія” так далеко
Тепер і їй як птаху тому в вись…

Зосталась хата пусткою без неї,
І без молитв в куточку образи,
Все думала, що рідне, святе – “Нене”
Звучатиме для неї так завжди.

В фартух старенький, мовби, на господі,
Збирає усі сльози, як думки.
Чи то така тенденція, сучасна мода,
Що рідним дітям не потрібні їх батьки?

І душить те життя її щоденно,
На третьому десь поверсі “життя”
І розуміє Мати, що на старість
Своїм же дітям стала, мов, чужа…

© Яна Мельник


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

1 коментар для “У закутку старенької кімнати,”

Залишити відповідь до Яна Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 4 = один