Уклін вам низенький,

Уклін вам низенький,
ви наші рідненькі,
що вмерли за мене,
за нашу неньку,
що ваші серденька
під кулі сходились;
ви вмерли, щоб ваші
нащадки родились.
Ви самі цвіли ще:
вродливі, дитині,
були такі юні,
ні в чому не винні,
не бачили світу,
ще мало зазнали;
не знати потіх вам,
котрих ще не мали.
За що вас убили?
за що розстріляли?
чи ж ви тим собакам
щось прикре вчиняли?
дітей їхніх били?
коханок відняли?
чи ж ви їм хоча б
криве слово казали?
Недовго спокійно
вони зможуть спати,
ті виродки, гниди,
й ті сім’ї шакалів!
За ваші серденька,
голівоньки, груди
буде їм від Бога
нещадна покута!
Злягли ви достойно,
та шкода безмірно
батьків ваших, сиріт,
коханих і діток…
Ви вмерли за правду,
і віданно, щиро.
Доборимо волю!
Спочиньте із миром.

Автор: Христина Майданій

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = п'ять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>