Вдихнула світ задумлива сосна,

Вдихнула світ задумлива сосна,
Земля ковтає вмить гірку отруту,
Прийшла сумна, пригнічена весна,
І стала в колію смертельного маршруту.

Вже чути крики слави завершальні,
Йде білий дим з ворожої печі,
Ковальський стук і промені дзеркальні ,
Весна кує безпрограшні мечі.

Лишилась віра, віра у життя,
Лякає жах спотворених реалій,
Вже не потрібно нам фальшиве каяття,
Лиш тільки кара для обдовбаних баталій.

За безцінь люди душу продають,
Вступають в діалог з брехливим братом,
На стіл самі собі завжди плюють,
Керуючись ворожим компроматом.

Весняний смак горілої землі,
Із неба полились весняні гради,
Не повернулися додому журавлі,
Відчули з далечіні запах зради.

Замість людей нещасні муляжі,
Бурхливий сплеск спланованих пародій,
За спинами поховані ножі,
Знов творить зло невидимий добродій.

Ось чути дзвін весняної роси,
Вона змиває з нас буденні штампи,
Десь чути гавкіт – то ворожі пси,
Погас вогонь загарбницької лампи.

© Сарабун Любомир

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


чотири + = 6

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>