Він десь воює аж на східному кордоні,

Він десь воює аж на східному кордоні,
Вона лежить в будинку для пологів,
Давно цим двом майбутня сниться доня,
Вони її чекали дуже довго.

Він їй листи палкі щоночі пише,
Коли є час, він дуже часто дзвонить.
Їй боляче і крик зриває тишу
Наблизилось – сама собі говорить..

Вона сумує :він не з нею поруч,
Бо зараз він на східному… в окопі…
І кожен з них чекає Бога поміч,
Думки і почуття, як у окропі.

Вона стискає побіліли губи
Шепоче до майбутньої дитини:
«Він вернеться до нас з тобою, люба,
Він обіцяв, що виживе, не згине!»

А він тримає міцно автомата,
Тут йде війна, а він так хоче жити
Почути перше слово доні :тато,
Її на шиї наче кінь возити.

Але війна ще сіє, сіє морок,
І жорна смерті жертв нових чекають…
Він у окопі, і йому за сорок,
У снах один до одного літають…

Автор: Людмила Лєгостаєва (Васильєва)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ два = 11

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>