«Він мене береже»


«Він мене береже»

Він мене береже. Ніжно-ніжно.
Так, як досі ніхто не беріг.
Якось так методично, неспішно
Він кордони мої переміг.

Якось тихо і геть непомітно
Він у моє життя увійшов.
Чим я стала для нього примітна?
Як він стежку до мене знайшов?

Як я маю віддячити Богу,
Що він наші долоні з’єднав?
Він мені прокладає дорогу
Навіть там, де ніхто не ступав.

Він для мене – щоденна потреба.
Доза щастя – це зустріч на мить.
Він для мене дарований з неба.
Чим могла я таке заслужить?

А яка з ним безцінна хвилина!
І як гріє рука на плечі…
Він для мене не просто людина –
Клаптик неба отут, на землі.

13.08.2014 р.
Альбіна Смолянська


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім − 7 =