Вона так звикла бути самотньою,

Вона так звикла бути самотньою,
Сама собі вже поставила ґрати.
Та над цією глухою безодньою,
Їй треба хтось, хто навчив би літати.

Їй остогидло одній пити каву,
І рахувати самотнії фото.
Їй треба хтось, з ким буде цікаво
Дивитися фільми у вечір суботи.

Бо їй вже набридло жити в минувшині,
Були де і губи, і пристрасні погляди.
Їй треба такий, з ким вона була б змушена
Поринути в найновішії спогади.

Їй треба такий, що не знав ще кохання,
Щоб пізнав він його разом з нею.
І не такий, що виконував би прохання,
А такий, щоб її називав “своєю”.

Автор: Аліна Ятченко

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


2 − один =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>