Вона вкладає сухе листя йому в книги,


Вона вкладає сухе листя йому в книги,
Якщо він в дорозі, пише йому листи:
“Небо тут біле. Дороги сірі. Любове моя,
Я без тебе ношу чорну білизну. Приїзди”

І як часом її спитати, яке ж воно щастя?
Думати буде недовго. Менше хвилини:
“Щастя – коли він тримає стомлену руку,
Коли говориш йому щиро: моя половина”

І якби спитати, яка у неї мрія, відповість:
“Не писати йому листи. Читати з ним книги,
Старіти на одній перині, плакати на його плече,
І як часом вмерти, то в одну домовину.
Щоб і по смерті дивитись на його лице”

21.05.2015
Анна Лисенко


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


2 + = три