Я дивлюсь в твої очі. Усе, що там бачу – це мить,


Я дивлюсь в твої очі. Усе, що там бачу – це мить,
що розтане колись на губах моїх краплями-римами.
Ти помовч біля мене, хай тишею ніч відболить,
бо слова – то вода, і мабУть у мовчанні лиш сильні ми.

Цю нічим не стривожену мить, якби тільки могла –
похвилинно вшивала б у вічність, як лату за латою,
навіть душу крізь холод ночей роздягла б догола,
аби тільки відчути, де грань між брехнею і правдою.

Я відкинула б ризик, і навіть збрехала б собі,
що слабкі мої крила і струни душевні надірвані.
Але небо твоє – поглинаюче й чисте – як біль,
доторкнутись б до нього засніжено-білими крилами.

І летіти туди, де намріяна вічність і ти,
де загублені мрії освітлюють зоряні китиці,
де душа не болить і дотла не згорають мости,
де у сукнях весільних гойдаються хмари на місяці.

Але знаєш – не буду торкатись я неба твого…
не тому, що боюся – тому лиш, що боляче падати.
Можна стати рікою, й, розлившись, спиняти вогонь,
можна вірою вкрити межу між брехнею і правдою.

Тож помовч біля мене. Бо все у житті відболить,
бо зітруться польоти в прогалинах десь між сторіччями,
і ми матимем мить, цю нічим не стривожену мить.
Не тому, що безкрилі – а тільки тому, що не вічні ми.

Автор: Надя Ковалюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


5 + = чотирнадцять