Я дивлюсь в твої очі. Усе, що там бачу – це мить,

Я дивлюсь в твої очі. Усе, що там бачу – це мить,
що розтане колись на губах моїх краплями-римами.
Ти помовч біля мене, хай тишею ніч відболить,
бо слова – то вода, і мабУть у мовчанні лиш сильні ми.

Цю нічим не стривожену мить, якби тільки могла –
похвилинно вшивала б у вічність, як лату за латою,
навіть душу крізь холод ночей роздягла б догола,
аби тільки відчути, де грань між брехнею і правдою.

Я відкинула б ризик, і навіть збрехала б собі,
що слабкі мої крила і струни душевні надірвані.
Але небо твоє – поглинаюче й чисте – як біль,
доторкнутись б до нього засніжено-білими крилами.

І летіти туди, де намріяна вічність і ти,
де загублені мрії освітлюють зоряні китиці,
де душа не болить і дотла не згорають мости,
де у сукнях весільних гойдаються хмари на місяці.

Але знаєш – не буду торкатись я неба твого…
не тому, що боюся – тому лиш, що боляче падати.
Можна стати рікою, й, розлившись, спиняти вогонь,
можна вірою вкрити межу між брехнею і правдою.

Тож помовч біля мене. Бо все у житті відболить,
бо зітруться польоти в прогалинах десь між сторіччями,
і ми матимем мить, цю нічим не стривожену мить.
Не тому, що безкрилі – а тільки тому, що не вічні ми.

Автор: Надя Ковалюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + = 16

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>