Я могла за роки ці багато,

Я могла за роки ці багато,
І у чому б не провинилась,
Ти майстерно приховував щирість,
І найкращим міг стати татом.
Та в один момент обламались
Твоя Віра, Любов і Надія.
Одним реченням – “Більше не вірю я”,
І суцільна провина зосталась.
Я тобі до ніг своє небо
Покладу і, мов ковдрою, вкрию.
На шаленість давно цю хворію.
Та тобі це навряд чи треба.
…………………………………………
Боже, як далеко до тебе.
Від Землі і до самого неба.

Автор: АкваМарин

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


2 + два =

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>