Я напишу, бо з серця познущались.

Я напишу, бо з серця познущались.
Чи на країну хтось наклав прокляття?
Колись земля росою напувалась,
Тепер же кров’ю поливають браття…
Я напишу, та стану на коліна,
Обличчя з сумом низько опустивши,
Та помолюсь за тебе – Україно!
Щоб вражий обстріл покорився тиші.
Я помолюсь, за море сліз пролитих,
За матерів, що втратили свідомість,
За їх синів, що мріють також жити!
Та тільки смерть отримують натомість.
Та скільки ж їх загине – невідомо…
І вибириться з пекла у “тюльпані”,
За сотні миль поїхавши від дому,
Він повернеться в цинку та медалі…
Вклонімось низько…славімо героїв!
Вони постійно в серці нашім будуть.
За спокій наш, збереження кордонів,
Живі полеглих, вічно, не забудуть!!!

Автор: Андрій Карюк

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− шість = 3

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>