Я напишу, бо з серця познущались.


Я напишу, бо з серця познущались.
Чи на країну хтось наклав прокляття?
Колись земля росою напувалась,
Тепер же кров’ю поливають браття…
Я напишу, та стану на коліна,
Обличчя з сумом низько опустивши,
Та помолюсь за тебе – Україно!
Щоб вражий обстріл покорився тиші.
Я помолюсь, за море сліз пролитих,
За матерів, що втратили свідомість,
За їх синів, що мріють також жити!
Та тільки смерть отримують натомість.
Та скільки ж їх загине – невідомо…
І вибириться з пекла у “тюльпані”,
За сотні миль поїхавши від дому,
Він повернеться в цинку та медалі…
Вклонімось низько…славімо героїв!
Вони постійно в серці нашім будуть.
За спокій наш, збереження кордонів,
Живі полеглих, вічно, не забудуть!!!

Автор: Андрій Карюк


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


один + = 3