Я не буду тобі казати, що все буде краще.

Я не буду тобі казати, що все буде краще.
Адже краще ніж зараз не буде уже ніколи.

Ми гуляли опівночі повз наші старі школи:
Ми дихали тихо,
Казали тихо,
Кохали гучно.

І вже дізнались,
Що тиша між нами – то взаємне благословення!
Що може (чуєш, лишь “може”, сонце!)
Ми навік разом будем.
І то прощення
Від Бога, Аллаха, Будди, космічних прерій…
Ми просто ховались серед будівель без ліку.
Для нас існував лиш один критерій –

Щоб тут і зараз нам було
тихо…

Автор: Надія С.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *


− 2 = п'ять

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>