Я побачив її, незрівнянну, не бачену досі!..


Я побачив її, незрівнянну, не бачену досі!..
Сяйво ніжних очей вмить змінило усі кольори.
Хоч довкола зима, а у серці панує ще осінь,
Все яскравим враз стало, покращало тої пори…

Я побачив її! Стукіт серця заглушував звуки.
Її голос бринів наче пісня весняних пташок.
Я її покохав… Лиш за мить… Цілував її руки…
Мої очі від щастя світились яркіше зірок.

Я побачив її! Яскравішу полярного сяйва…
Покохав нерозумно, безглуздо, я був як дитя…
Я боявся, вагався… Бо думав – стараюсь я марно.
Але я закохався і, знаєш, – нема вороття!..

Коли бачиш її – ту, що душу твою зігріває,
Від якої у серці розквітнуть весняні всі квіти.
Не запитуй себе: чи кохає вона/не кохає?
Йди до неї чимдуж і, повір, – ти не будеш жаліти!

Я побачив її! Підійшов і торкнувся рукою.
Серце вразила ніжність… тепер там гудуть солов’ї.
І вона усміхнулась, сказала «назавжди з тобою»
Світ змінився за мить! Я щасливий, побачив її…

Дід Михалич


Східна поезія

  • до музичної школи сорок хвилин швидким кроком до музичної школи сорок хвилин швидким кроком однокласник збирає каштани — вдає що поцілить у голову відлітає бабине літо ще […]
  • Є тиша, що звучить гучніше слів. Є тиша, що звучить гучніше слів. Є очі, що подібні океанам. Хтось мріє спалахнути, хтось – згорів І час вже не лікує його рани. […]
  • <Плач> <Плач> Десь птах височіє осінньою міжгалактичністю. Верхівки дерев підмітають пилюку зірок. Як чорт, посміхається бум […]
  • Твоя гавань – це ще… і ще… Твоя гавань - це ще... і ще... І, напевно, було б... більше, Якби я не писала вірші Під тобою, як під дощем. Упираючи стегна в […]
  • мені не треба тебе частинами, мені не треба тебе частинами, я надто гірко і в самий вир. по сліду збитими в кров колінами, усім гординям наперекір. люблю і […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


вісім + 7 =